Нещодавно у мережі з’явилась новина про те, що у Києві відкрилось кафе, в яке пускають із собаками. У DreamKyiv вирішили розібратись у ситуації та з радістю для себе дізнались, що догфрендлі закладів у місті досить багато. Тож журналіст Олександра Панасюк склала інтерактивну карту цих закладів та разом зі своєю собакою Татою побувала в одному з них.
Тата живе зі мною вже сім років, але це був перший раз, коли я взяла її з собою у кафе. Чесно кажучи, я просто не знала, що в Києві так можна. Тата зайшла у двері закладу та одразу принюхалася: пахнуло дуже смачно — свіжою випічкою, ваніллю та шоколадом. У закладі «Маша Кейк» на Львівській площі майже нікого не було, тож собака спокійно пройшлася навколо нашого із подругою столика, роздивилася все навкруги і тихенько лягла біля моїх ніг — чекати, поки ми закінчимо замовлення.
Собі я замовила чай та апетитний пиріг із ягодами та кремом, для Тати у меню, на жаль, нічого не було. Вона вже не юна, і я намагаюсь витримувати для неї дієту.
Бути із собакою у кафе — це кайфово. Я довго думала, яке слово підібрати, і це — найбільш відповідне. Ти почуваєшся як удома: тобі смачно, затишно і поряд твій найліпший чотирьохлапий друг. Крім того, ти постійно ловиш себе на думці, що от у таких дрібницях і є Європа: ти можеш спокійно поїхати із собакою у центр міста, сісти у кафе та насолодитися стравами.
Відвідувачі на нашу компанію реагували дуже спокійно. Чоловіки просто споглядали, діти питали, чи можна погладидити песика, і дуже раділи дозволу.
«Це у вас бордер-коллі?» — запитала жінка з сильним акцентом, яка сиділа за сусіднім столом.
«Ні, вона безпородна,» — відповіла я.
«Дуже красива. Я теж маю собаку, бігля, він вже дуже старенький. Ви не проти, якщо я пригощу її залишками м’яса?» Чи треба казати, що Тата люб’язно прийняла дарунок із рук цієї пані?
читать дальше
Тата живе зі мною вже сім років, але це був перший раз, коли я взяла її з собою у кафе. Чесно кажучи, я просто не знала, що в Києві так можна. Тата зайшла у двері закладу та одразу принюхалася: пахнуло дуже смачно — свіжою випічкою, ваніллю та шоколадом. У закладі «Маша Кейк» на Львівській площі майже нікого не було, тож собака спокійно пройшлася навколо нашого із подругою столика, роздивилася все навкруги і тихенько лягла біля моїх ніг — чекати, поки ми закінчимо замовлення.
Собі я замовила чай та апетитний пиріг із ягодами та кремом, для Тати у меню, на жаль, нічого не було. Вона вже не юна, і я намагаюсь витримувати для неї дієту.
Бути із собакою у кафе — це кайфово. Я довго думала, яке слово підібрати, і це — найбільш відповідне. Ти почуваєшся як удома: тобі смачно, затишно і поряд твій найліпший чотирьохлапий друг. Крім того, ти постійно ловиш себе на думці, що от у таких дрібницях і є Європа: ти можеш спокійно поїхати із собакою у центр міста, сісти у кафе та насолодитися стравами.
Відвідувачі на нашу компанію реагували дуже спокійно. Чоловіки просто споглядали, діти питали, чи можна погладидити песика, і дуже раділи дозволу.
«Це у вас бордер-коллі?» — запитала жінка з сильним акцентом, яка сиділа за сусіднім столом.
«Ні, вона безпородна,» — відповіла я.
«Дуже красива. Я теж маю собаку, бігля, він вже дуже старенький. Ви не проти, якщо я пригощу її залишками м’яса?» Чи треба казати, що Тата люб’язно прийняла дарунок із рук цієї пані?
читать дальше
